Божий план
щастя

Це не означає, що Він очікує від вас досконалості. Він знає, що ви не можете такими бути. Але Він дійсно очікує, що протягом свого перебування на землі, ви будете з усіх сил старатися стати більше схожими на Нього і що ви будете навчатися на своїх помилках і зростати. Кожного разу, коли ви робите неправильний вибір із болючими наслідками, цей вибір веде до нещастя—іноді це відчувається одразу, а іноді—набагато пізніше. Так само, якщо ви обираєте добро, це зрештою приведе вас до щастя і допоможе вам стати більше схожими на Небесного Батька.

Так само, як Бог створив землю, як місце, де ви можете жити і здобувати досвід, Він створив вас. І дав вам тіло з плоті і крові за подобою Його прославленого тіла. У Старому Завіті Бог сказав: “Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою” (Буття 1:26). Яків сказав, що він бачив Бога “лицем у лице” (Буття 32:31). Мойсей також розмовляв з Богом “лице в лице, як говорить хто до друга свого” (Вихід 33:11). У Новому Завіті, коли воскреслий Христос прийшов до Своїх Апостолів, Він сказав їм: (“Доторкніться до Мене й дізнайтесь,—бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю” (Лука 24:39).

Як перші діти Бога на землі, Адам і Єва жили у своєму райському саду. Вони не відчували ніяких страждань чи болю, що може здаватися чудовим, хоча без цього вони також не могли відчувати радість. Вони не пам’ятали свого доземного життя. Якби вони не скуштували забороненого плоду, вони б так вічно і жили, і ніколи б не мали дітей. Людство ніколи б не могло з’явитися і світ не став би населеним.

Як ми знаємо, Адам і Єва піддалися спокусам Сатани скуштувати плід і не послухатися Бога, Котрий заповідав їм не їсти від дерева знання добра і зла. Внаслідок цього вони були відокремлені від присутності Бога фізично і духовно—цю подію ми називаємо Падіння. Вони стали смертними—так само, як і ми—підвладними гріху, хворобам, усім видам страждань і зрештою смерті. Але це не було погано, оскільки тепер вони могли відчувати велику радість. “Адам пав, щоб люди були; а люди є, щоб мати радість” (2 Нефій 2:25). Але оскільки Адам і Єва були слухняними євангелії Ісуса Христа, вони могли отримувати від Бога натхнення, одкровення, і їх навіть відвідували небесні посланці.

Полишивши сад, вони могли розвиватися і вчитися ставати більше схожими на нашого Небесного Батька. Крім цього, вони могли мати дітей, що означало, що решта духовних дітей Бога (усі ми) могли прийти на Землю, отримати фізичні тіла і бути випробуваними нашим щоденним вибором. Так само, як в Адама і Єви, кожний наш вибір матиме наслідки, хороші чи погані. Вічне щастя і розвиток приходять завдяки тому, що ми вибираємо робити те, чого від нас хоче Бог. Ключове слово тут—“вибираємо”. Як правило, Бог не втручається і не зупиняє наш неправильний вибір, до якого нас спокушає Сатана. Однак Він продовжуватиме виявляти до нас Свою любов, давати небесний провід і попередження, якщо ми відкриємо Йому наші серця.

Часто ми потрапляємо в пастку думок, що нова машина, підвищення на роботі, покращення зовнішнього вигляду або досягнення якогось рівня слави зроблять нас щасливими. І часто так воно і є—на деякий час. Але це ніколи не триває довго, оскільки багатство, сила, краса і слава просто не можуть дати тривалого щастя, як би ми не бажали, щоб це так було. Замість цього істинне щастя приходить, коли ми наслідуємо приклад Христа і розвиваємо в собі божественні якості, такі як: доброта, любов, справедливість і милосердя. Воно приходить, коли ми служимо іншим і допомагаємо їм наслідувати приклад і вчення Ісуса Христа. Воно приходить, коли ми долаємо пожадання наших людських тіл і замість цього дослухаємося до підказок Духа. Воно приходить, коли ми старанно працюємо і ведемо здоровий спосіб життя, маємо друзів, сім’ю та особисті досягнення.  Незалежно від того, що ви маєте чи не маєте у цьому житті, ваше найглибше і найтриваліше щастя прийде тоді, коли ви будете знати Божий план і діяти згідно з ним.

Ми хворіємо. Близькі нам люди помирають. Ми втрачаємо роботу або домівку. Наші подружжя невірні нам. Важко стриматися і не запитати, чому Бог дозволяє нам так багато страждати. Знайте, що хоча Богові неприємні ваші страждання, ваші труднощі, якою б не була їхня причина, вони можуть наблизити вас до Нього і навіть зробити сильнішими, якщо ви з вірою витерпите їх (2 Нефій 2:2 ; Об’явлення 3:19).

Нас утішає знання про те, що Син Бога, Ісус Христос, перестраждав усе. Він розуміє ваш біль і може допомогти вам у ваших випробуваннях. Якщо у вас є віра в Бога і Його план, ви можете бути певні, що у всього, що відбувається з вами на землі, є мета. Наш час тут короткий, у порівнянні з нашим вічним життям. Як Господь сказав Джозефу Сміту у годину його сильних страждань:

Боротьба з труднощами може зміцнити вас і додати вам вміння співчувати. Вона може допомогти вам навчатися, зростати і бажати служити іншим. Подолання випробувань є одним із найголовніших способів, якими вас випробовують і навчають під час життя на цій Землі. Наш люблячий Небесний Батько має здатність дати нам компенсацію за будь-яку несправедливість, яку нам треба буде пережити у цьому смертному житті. Якщо ми витерпимо не відступивши, Він нагородить нас щедріше, ніж ми можемо осягнути, у прийдешньому житті (1 Коринтянам 2:9). Це дивовижно, але з Божою допомогою ви можете відчувати радість навіть у часи випробувань, і стикатися з викликами життя, зберігаючи дух спокою.

Ісус Христос страждав за нас 02:21

Ваші помилки можуть бути простими, такими, як образа вашого друга, або набагато більш тяжким гріхом. Коли ми бачимо, якого болю ми завдали, і страждаємо від докорів сумління, сорому і відчуття провини—ці почуття можуть іноді бути дуже сильними і спустошуючими. Ми запитуємо себе, чи можемо ми коли-небудь подолати наші помилки і відчути спокій прощення. Ми безперечно можемо, завдяки Спокуті Ісуса Христа і через процес покаяння. Ми можемо сповідувати наші гріхи Богу і попросити у Нього прощення. І Він пообіцяв, що Він “не пам’ятатиме їх більше” (див. Учення і Завіти 58:42). Це відбувається завдяки тому, що Небесний Батько послав Свого сина, Ісуса Христа, добровільно постраждати і сплатити за наші гріхи і страждання Своєю Спокутою. Ми не можемо повністю усвідомити, як Ісус постраждав за наші гріхи. Але ми знаємо, що у Гефсиманському саду тягар наших гріхів викликав у Нього таку агонію, що кров стікала з кожної Його пори (Лука 22:39–44). Потім, на хресті, Ісус переніс болісну смерть, яка є однією з найжорстокіших з усіх відомих людям (Алма 7:11).

Однак Його духовні і розумові страждання набагато перевищували біль від перебування на хресті. Спаситель сказав: “Бо знай, Я … вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати … саме так, як Я” (Учення і Завіти 19:16–17).

Бог хоче, щоб ми просили прощення не тільки у Нього, але й у тих, кому ми нашкодили, щоб ми доклали зусиль, аби виправити завдану шкоду і пообіцяли не повторювати тих самих помилок. Потім ми можемо рухатися вперед, відчуваючи любов Бога і невимовні спокій і радість, які приходять, коли нас повністю прощено.

Для того, щоб Його Спокута повною мірою діяла у вашому житті, вам слід:

• Виявляти віру в Нього.
• Покаятися.
• Христитися.
• Отримати Святого Духа.
• Зробити вибір дотримуватися Його вчень решту вашого життя.

Уявіть свою руку в рукавичці. Рукавичка рухається лише тоді, коли рухається рука. Вийміть руку з рукавички, і та буде непорушно лежати на столі. Це легкий спосіб уявити, що стається, коли ви помираєте. Уявіть, що ваше тіло—це рукавичка, якою керує те, ким ви дійсно є—ваш дух. Коли ви помираєте, ваш дух залишає ваше тіло. Воно стає непорушним, як рукавичка, але ваш дух живе вічно.

У незліченних уривках з Писань і особистих свідченнях пророків протягом усіх часів говориться, що це істина.

Коли ви є одним з тих, хто зазнав втрати—тим, хто втратив друга або родича—біль цієї втрати дуже реальна. Але велику втіху дає знання про те, що ви побачите цю людину знову. І завдяки смерті Христа, у якийсь момент наше тіло і дух поєднаються (воскреснуть) і стануть досконалими, щоб ніколи більше не роз’єднуватися.

Більшість з нас, мабуть, сказали б, що бажають жити вічно. Саме цю можливість Бог дарував кожному з нас, коли послав Свого Сина, Ісуса Христа, на землю, померти за нас і викупити наші гріхи. Цей дар називається воскресінням і кожна людина, яка народжується на землі, навіть злочестиві люди, отримають цей дар безсмертя (1 Коринтянам 15:22).

На третій день після того, як Ісуса Христа було розп’ято, Він став першою людиною, яка воскресла. Його дух возз’єднався з Його уславленим, удосконаленим тілом, яке більше не могло померти. Коли друзі Христа пішли відвідати Його могилу, ангели сказали: “Нема Його тут,— бо воскрес, як сказав” (Матвій 28:6).

“Чи потраплю я на небеса?”

Так! Бог судитиме усіх людей справедливо і нагородить їх відповідним місцем у Своєму царстві.