Ісус Христос

Ісус Христос—Спаситель світу і Син Бога. Він—наш Викупитель. Свята Біблія навчає нас, що ім’я матері Ісуса Христа було Марія, Його земним батьком був Йосип, що Він народився у Віфлеємі, виріс у Назареті, і працював з Йосипом як тесля. Коли Йому виповнилося 30 років, Він почав трирічне служіння, навчаючи, благословляючи та зцілюючи народ Святої землі. Він також організував Свою Церкву і дав Своїм апостолам “силу та владу” (Лука 9:1), щоб вони допомагали Йому виконувати Його роботу.

Але що це означає, коли ми кажемо, що Він Спаситель світу? Викупитель? Кожний з цих титулів вказує на істину, що Ісус Христос—це єдиний шлях, яким ми можемо повернутися, щоб жити з нашим Небесним Батьком. Ісус страждав і був розіп’ятий за гріхи світу, даючи кожному з дітей Бога дар покаяння і прощення. Лише Його милістю і благодаттю усі люди можуть бути спасенними. Його подальше воскресіння приготувало шлях, щоб кожна людина могла подолати також і фізичну смерть. Ці події називаються Спокута. Коротко кажучи, Ісус Христос врятував нас від гріха і смерті. Завдяки цьому Він дуже буквально є нашим Спасителем і Викупителем. У майбутньому Ісус Христос повернеться, щоб царювати на землі в мирі протягом тисячі років. Ісус Христос—це Син Бога, і Він навіки буде нашим Господом.

Бог—наш Небесний Батько, і як кожен батько Він хоче, щоб ми, Його діти, були щасливі. В Писаннях Він навчає: “Моя робота і Моя слава—здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Вічне життя означає жити на небесах, у Його присутності, з нашими сім’ями—вічно. Бог дав нам заповіді, за допомогою яких навчає нас, що є правильним і що неправильним, і які скеровують наш життєвий шлях, щоб він був якомога щасливішим. Ісус Христос сказав: “Якщо ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте!” (Іван 14:15). Але в Писаннях також говориться, що “ніщо нечисте не може жити з Богом” (1 Нефій 10:21). Як би ми не намагалися жити праведно, ми всі грішимо, тож як ми можемо жити в досконалому царстві Бога, якщо самі не досконалі?

Бог послав Ісуса Христа на землю, щоб дати нам можливість подолати наші гріхи та недосконалості. “Так-бо Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”. (Іван 3:16).

Ще до того, як створити світ, Бог підготував план, який дозволяє нам навчатися і зростати протягом цього життя. Ісус Христос стоїть у центрі цього плану. Місія Христа полягала не лише в тому, щоб навчати нас про Бога Батька і те, як ми повинні жити, але й прокласти шлях для нашого прощення після того, як ми скоїли гріх. Гріх—це щось більше за просту помилку. Коли ми грішимо, то порушуємо Божі заповіді або не діємо правильно, незважаючи на своє знання істини (Кн. Якова 4:17).

Ісус перед Своїм розп’яттям молився за нас Богові в Гефсиманському саду. Страждання Христа за наші гріхи в Гефсиманії і на хресті Голгофи називається Спокутою. Він відстраждав за нас, щоб ми могли бути очищені й повернутися жити з нашим Небесним Батьком. Євангелія Ісуса Христа—це “добра новина” про жертву Христа заради нас, яка вказує нам зворотній шлях до Батька. “Отже, як важливо сповістити жителів землі, аби вони могли знати, що жодна плоть не може жити в присутності Бога інакше, як тільки через діяння, і милість, і благодать Святого Месії” (2 Нефій 2:8).

Віра в Ісуса Христа спонукає нас творити добро. У Святій Біблії говориться: “Віра без діл мертва” (Якова 2:20). Це не означає, що ми можемо бути спасенні завдяки добрим справам, бо без сили Христової жертви ніяка кількість добрих справ не може очистити наші душі навіть від частки гріха. Все ж ті, хто має щиру віру в Христа, матимуть бажання йти за Ним і робити справи, які робив Він, тобто допомагати бідним і нужденним, піклуватися про хворих, провідувати самотніх та виявляти добру волю і любов до всіх людей.

Якщо ми йдемо за Його прикладом і живемо відповідно до Його слів, то відчуватимемо, як зростає наша віра, доки вона не стане рушійною силою в нашому житті, допомагаючи нам каятися в наших гріхах і долати труднощі. Віра в Ісуса Христа—це не просто проголошення наших вірувань—це джерело сили, яке ми можемо щодня поновлювати, вивчаючи Його слова, молячись і з усіх сил, намагаючись наслідувати Його приклад.

Віра в Ісуса Христа спонукає нас до праведного життя. Якщо ми згрішили і прагнемо покаяння, то усвідомлюємо свою провину і відчуваємо глибокий і щирий смуток за те, що зробили неправильно. Коли Бог створював цю землю, Він розумів, що ми не будемо досконалими, тому Він підготував шлях для подолання наших гріхів. Можливість каятися дійсно є одним з найбільших наших благословень.

Для того, щоб покаятися, нам потрібно визнати свою провину, відчути смуток через неї, і зробити все можливе, аби відшкодувати можливі спричинені нею збитки; а також припинити нашу грішну поведінку. Покаяння може бути важким і вимагати неабиякої чесності, але відчуття радості і свободи, які приходять, коли ми полишаємо наші гріхи, цілком варті цих зусиль. Завдяки тому, що Христос відстраждав за наші гріхи, ми можемо отримати прощення, коли каємося. Саме тому Спокута є настільки важливою для всіх нас.

Ми віримо, що Спокута Христа дає нам можливість покаятися і очиститися від гріха. Коли ми кажемо, що повинні каятися в наших гріхах, це може звучати як покарання, але справжнє покарання—це відчуття провини, смутку і розчарування, які приходять, коли ми коїмо гріх. Тож покаяння—це протилежність покарання, тому що воно дозволяє нам стати чистими в очах Бога і забирає відчуття провини, яке є наслідком нашого неправильного вибору.

Хрищення—це обіцяння або завіт, які ми даємо або укладаємо, що будемо йти за Ісусом Христом протягом нашого життя. Якщо ми розвиваємо віру в Нього і каємося в наших гріхах, людина, яка має від Бога повноваження христити, занурює нас у воду і піднімає з води. Цей обряд, або церемонія, вказує на погребіння та відродження, символізуючи кінець нашого старого життя і початок нового життя як послідовників Ісуса Христа.

Коли ми христимося, то беремо на себе ім’я Христа. Ми, як християни, прагнемо наслідувати Його в усіх аспектах нашого життя. Коли Ісус був на землі, Його було охрищено. Він попросив нас наслідувати Його приклад і охриститися (див. 2 Нефій 31:12). Він пообіцяв, що якщо ми будемо наслідувати Його приклад і дотримуватися обіцянь, даних при хрищенні, то Його Дух скеровуватиме наше життя. Завдяки тому, що Небесний Батько є справедливим і люблячим Богом, кожна людина матиме можливість прийняти Ісуса Христа через хрищення, якщо не в цьому житті, то в прийдешньому.

Після того, як Ісус був охрищений, голос з небес сказав: “Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!” (Марк 1:11). Ми віримо, що Богові також подобається, коли кожен із нас обирає наслідувати Його Сина і христитися. Він бачить усе, що ми робимо, знає нас за ім’ям і хоче, аби ми стали чистими і могли повернутися в Його присутність.

Коли Ісус був на землі, Він сказав чоловікові на ім’я Никодим: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5). Після того, як ми “народжені з води”, або охрищені, ми можемо “народитися з … Духа”, отримавши дар Святого Духа. Людина, вповноважена Богом, кладе свої руки на наші голови і дає нам дар Святого Духа (Дії 8:17). Цей обряд відомий під назвою конфірмація. Святий Дух—це Дух. Він є третім членом Божества, разом з Небесним Батьком та Ісусом Христом. Коли ми отримуємо дар Святого Духа і ходимо смиренно перед Богом, Він завжди може бути з нами. Ми називаємо це даром, тому що Святий Дух дається нам від Бога, щоб скеровувати нас, коли ми повинні приймати складні рішення; втішати нас, коли нам сумно; впливати на наші думки і почуття й допомагати нам розпізнавати, чи є щось істинним. Цей прояв божественної допомоги нагадує нам, що Бог любить кожного з нас і хоче допомогти нам впоратися з труднощами життя.

Стосунки з Ісусом Христом схожі на будь-які інші—вони можуть почати згасати, якщо ми не підтримуємо зв’язок. Потрібні зусилля, щоб виявляти достатньо віри в Христа, необхідної для покаяння, хрищення й отримання Святого Духа; але ми повинні намагатися наслідувати Христа, щоб отримати всі благословення, які хоче дати нам Бог.

Для цього нам потрібно сприймати євангелію Ісуса Христа як спосіб життя, а не перелік завдань для виконання. Кожного дня ми можемо продовжувати розвивати нашу віру в Христа, якщо будемо читати Його слова в Писаннях і молитися нашому Небесному Батькові. Коли ми грішимо, то можемо щоразу каятися зі смиренним серцем, тому що Спокута Ісуса Христа є нескінченною. Ми можемо пам’ятати обіцяння і благословення хрищення, щонеділі приймаючи в церкві причастя. Ми можемо продовжувати покладатися на втіху і скерування Святого Духа, коли Він веде нас назад до Бога.

Іноді, навіть коли ми докладаємо всіх своїх зусиль, щоб наслідувати приклад Христа, ми будемо стикатися з перешкодами, які можуть принести розчарування, досаду і навіть відчай. Багато з того, що гнітить нас у житті, не є наслідком гріха. Наприклад, смерть або хвороба дорогої людини, тиск на роботі або складнощі, пов’язані з вихованням сім’ї, можуть принести випробування і серцевий біль. Ісус Христос сказав: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!” (Матвій 11:28). Як тільки в нас виникне бажання звернутися до Нього за допомогою, ми відчуємо Його любов. Це—ще одна перевага постійного сповідування християнства—чим більше ми наближаємося до Ісуса Христа, тим більше усвідомлюємо, що Бог знає про нас у нашій радості і в нашому смутку. Ми можемо знайти втіху від знання того, що у Бога є план щастя для нас. З допомогою Христа ми можемо успішно здійснити цей план і повернутися жити з нашим Небесним Батьком. Це розширює наше бачення і допомагає мужньо зустрічати виклики життя.